Як написати добру історію персонажа: поради для конструктора

Двоє людей створюють у конструкторі персонажа з однаковою професією: фотографка. Перша людина пише в історії: «Вона мила, розумна, весела і любить фотографувати». Друга: «Знімає весілля, щоб платити за оренду, але насправді обожнює фотографувати старі неонові вивіски. У телефоні має папку з чотирма сотнями знімків вивісок Львова і постійно обіцяє собі зробити з них виставку». Після тижня розмов перший персонаж звучить як ввічливий автомат, а другий – як людина, яку хочеться знову запитати, що вона сьогодні сфотографувала.

Різниця не в літературному таланті, а в кількох простих рішеннях. Історія персонажа для AI – це щось на кшталт пам’яті про самого себе. Що вона конкретніша, то легше персонажу відповідати послідовно і жваво, замість хапатися за загальники.

У цьому записі показуємо, як писати історію в конструкторі CandysAI: що вписати, чого уникати і як перетворити слабку історію на добру.

Де в конструкторі народжується характер персонажа

Особистість персонажа не живе в одному полі. На кроці «Характер» ти обираєш риси характеру (наприклад, допитливість, сарказм чи турботливість), вписуєш професію і захоплення, визначаєш стиль письма (невимушений, грайливий, ніжний, прямий чи поетичний) і те, ким персонаж є для тебе. На останньому кроці, «Історія та привітання», є три текстові поля: короткий опис, що показується на картці персонажа, історія та сценарій і перше повідомлення.

Цей запис здебільшого про поле «Історія та сценарій». Підказка в конструкторі прямо каже, чого від нього чекати: як ви познайомилися, чим займається персонаж, яке його минуле. Вибрані раніше риси – це скелет. Історія дає йому обличчя.

Добра новина: роман писати не треба. Поле має обмежену довжину, тож важить кожне речення. П’ять конкретних речень працюють краще, ніж п’ять абзаців загальників.

П’ять складників, які оживляють історію

1. Конкретні деталі замість прикметників

«Любить готувати» каже небагато. «Щонеділі пече хліб на заквасці, якій дала ім’я Богдан» каже дуже багато: у неї є ритуали, почуття гумору і терпіння. Персонаж може потім природно згадати, що Богдан знову не піднявся, а ти можеш про нього запитати. Деталь дає розмові зачіпку.

2. Дрібні дивацтва

Людей, а також добрих персонажів, запам’ятовують за звичками: хтось завжди сідає біля вікна в потязі, хтось рахує сходинки, хтось терпіти не може, коли чай холоне. Одного-двох таких дивацтв досить. Більше вже нагадує список дивностей замість характеру.

3. Вади і слабкі місця

Персонаж без вад нудний і трохи нереальний. Ідеться не про токсичність, а про людські слабкості: запізнюється, відкладає листи на завтра, має слабкість до задорогого взуття, не може визнати, що боїться літати. Вади додають персонажу тепла і дають теми для жартів. Про те, які емоції і реакції персонаж може показувати, а які ні, докладніше пишемо в записі про ревнощі, сварки й мовчання в розмові з AI-персонажем.

4. Голос

Стиль письма обираєш зі списку, але в історії його можна уточнити. Чи вживає персонаж зменшувальні слова? Вставляє слова з іншої мови? Пише короткими реченнями чи розганяється в довгі розповіді? Одне речення на кшталт «пише коротко, часто закінчує повідомлення запитанням і ніколи не ставить смайликів» робить величезну різницю. Якщо твій персонаж має жартувати, прочитай також, як жартують персонажі і чому це важливо.

5. Кілька спогадів

Дві-три події з минулого персонажа додають йому глибини: перший концерт, на який вона пішла сама, переїзд до іншого міста, бабуся, яка навчила грати в карти. Персонаж може повертатися до них, коли розмова зайде на схожу тему. Спогади працюють найкраще, коли вони маленькі й чуттєві, а не героїчні.

До і після: той самий персонаж, написаний двічі

Припустімо, ти створюєш персонажа-друга на ім’я Тарас, який має бути підтримкою після роботи. Ось версія, яку ми бачимо найчастіше:

«Тарас милий, веселий, розумний, гарний, чутливий, упевнений у собі, але й сором’язливий. Любить спорт, музику, фільми, подорожі й книжки. Він завжди поруч і завжди тебе підтримує.»

Що тут не працює? Стіна прикметників, жоден із яких не показаний у дії. Суперечність (упевнений, але сором’язливий) без пояснення. Захоплення настільки широкі, що з них нічого не випливає. І «завжди», яке перетворює персонажа на машину для підтакування.

А тепер той самий персонаж, написаний конкретно:

«Тарасові 31 рік, він рятувальник у міському басейні в Києві. Ви познайомилися, коли він підказав тобі, як перестати ковтати воду під час кролю. Уранці він балакун, а ввечері стає тихішим і воліє слухати. Бігає набережною Дніпра з псом Кексом, який боїться голубів. Має слабкість до старих бойовиків і цитує їх напам’ять, що вважає талантом, а його сестра – діагнозом. Уже три роки відкладає гроші на курс дайвінгу. Пише коротко, невимушено, іноді перекручує прислів’я. Коли в когось поганий день, не дає порад, а питає, що допомогло б.»

Ця версія ненабагато довша, але дає персонажу місце, професію, спосіб підтримувати, пса, родину, мрію, ваду і ритм дня. «Сором’язливість» перетворилася на щось зрозуміле: увечері він воліє слухати. З такої історії одразу випливають теми для розмов:

«Як там Кекс, досі воює з голубами?»

«Сьогодні нема сил ні на що. Можеш процитувати щось дурне з тих твоїх фільмів?»

Чого уникати в історії персонажа

• Суперечностей без пояснення. Якщо в рисах обираєш упевненість у собі, а в історії пишеш про велику сором’язливість, AI доводиться вгадувати. Або обери щось одне, або поясни: «на сцені впевнена, а в розмові віч-на-віч сором’язлива».
• Списків прикметників. «Тепла, допитлива, романтична» ти вже обираєш у рисах. В історії покажи це в дії.
• Слів «завжди» і «ніколи» щодо емоцій. Персонаж, який «завжди погоджується», швидко стає пласким. Дай йому власну думку, хоча б щодо піци з ананасом.
• Інструкцій, написаних для машини. «Відповідай трьома реченнями, будь корисним» звучить як правила внутрішнього розпорядку. Краще опиши, як персонаж природно пише.
• Надміру драми. Трагічне минуле в кожному реченні забарвить сумом кожну розмову. Один важкий досвід може додати глибини, п’ять перетворюють персонажа на мелодраму.
• Реальних людей і контенту для дорослих. Персонажі мають бути повнолітніми, не можуть зображати реальних людей і не можуть містити еротичного контенту. Такі історії не пройдуть перевірку.

Історія, тип стосунків і перше повідомлення

Те саме «як ви познайомилися» звучить по-різному для подруги, партнера чи супутниці в пригодах. Перш ніж почати писати, варто вирішити, які стосунки ти хочеш будувати. Допоможе запис про романтичних і дружніх персонажів. Історія має узгоджуватися з цим вибором: якщо Тарас має бути другом, не пиши, що він роками таємно в тебе закоханий.

Перше повідомлення, своєю чергою, – це перше враження. Найкраще, коли воно випливає з історії і дає тобі легкий спосіб відповісти. Замість «Привіт, як справи?», наприклад:

«Гей. Кекс щойно програв чергову битву з голубом, тож мені потрібен хтось, хто мене втішить. А ти як пережив сьогоднішній день?»

Зверни увагу на дієслово: українська має рід у минулому часі. Якщо створюєш персонажа для себе, можеш підлаштувати форми під себе. Якщо думаєш про публікацію, краще писати нейтрально: «як минув твій день?».

Для тих, хто любить повний контроль, у конструкторі є також розширений режим, де можна власноруч написати весь промпт ідентичності, тобто опис, якого дотримується AI. На початку він не потрібен. Доброї історії у звичайному полі цілком досить.

Публікація: коли хочеш показати персонажа іншим

Персонаж із конструктора спочатку приватний, розмовляєш із ним лише ти. Якщо вирішиш, що він готовий для інших, можна подати його на публікацію. Спершу він проходить автоматичну перевірку, а потім його ще перевіряє модератор. Зазвичай це займає до одного дня. Персонажа будь-коли можна знову зробити приватним.

Варто також знати, що кількість персонажів на один акаунт обмежена. Це добрий привід довести до ладу одного персонажа замість створювати п’ять чернеток. Історію, зрештою, можна виправити пізніше: якщо після кількох розмов відчуваєш, що чогось бракує, допиши одну деталь і подивися, як зміниться розмова.

Короткий чекліст перед збереженням

1. Чи сказано в історії, як ви познайомилися?
2. Чи є в ній хоча б одна конкретна деталь, про яку можна запитати?
3. Чи має персонаж якусь ваду або слабкість?
4. Чи зрозуміло, як він пише, а не лише який він?
5. Чи не суперечать одне одному риси, історія і тип стосунків?
6. Чи запрошує перше повідомлення до відповіді?

Якщо на всі запитання відповідаєш «так», твій персонаж має добрий старт. Решта станеться в розмові, бо персонаж запам’ятовує важливе, що ти йому розповідаєш, і з часом ваша спільна історія стає так само важливою, як та, що вписана в конструкторі. Якщо цікаво, як технології поєднують зовнішність і характер в одного персонажа, зазирни до тексту про те, як народжується AI-співрозмовник. А потім спробуй: один персонаж, п’ять конкретних речень і перше повідомлення, на яке аж хочеться відповісти.